Хоманець Олег Васильович
Хоманець Олег Васильович народився 9 липня 1977 року в селі Доброгорща у родині колгоспників. Батько працював шофером, мати – поваром у місцевому колгоспі, згодом – у рільній бригаді.
Змалечку Олег ріс добрим, завзятим, працьовитим, завжди допомагав по господарству, яке було чималеньким.
У 1984 році пішов у перший клас Доброгорщанської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів. У школі мав багато друзів, був веселим, життєрадісним хлопчиком, захоплювався спортом. Після закінчення школи у 1994 році вступив до Голосківського професійно-технічного училища №43, яке закінчив у 1995 році, здобувши професію слюсаря й токаря.
У грудні цього ж року був призваний на військову службу, яку проходив у містечку Рава Руська Львівської області і отримав звання старшого сержанта. Після звільнення із служби у 1997 році повернувся у рідне село Доброгорща, де працював помічником тракториста.
У 2000 році одружився з чудовою місцевою дівчиною Іриною. Влаштувався на роботу до місцевого цегельного заводу, де 19 років пропрацював пресувальником. Разом із дружиною придбали власне житло, бо дуже вже хотіли звити своє власне затишне сімейне гніздечко для себе та двох діточок – доньки Діани та сина Андрійка.
Робота пресувальника – дуже важка та виснажлива праця, однак Олег, повертаючись додому із заводу, ніколи не відпочивав, адже дуже любив техніку, тому весь час крутив якесь залізяччя або щось зварював – це було його справжній захопленням.
З часом привели до ладу власне господарство, облаштували все на сучасний лад, ще й трактора придбали, щоб і свій город обробляти, й допомагати тим, хто просив. Олег завжди був доброю та чуйною людиною, ніколи й нікому не відмовляв у допомозі.
Коли у селі відкрили свиноферму – влаштувався там слюсарем. Вже й діти повиростали та створили власні родини. Дуже чекав на онуків. Здавалося, лиш живи та радій.
Не забував Олег і турбуватися про маму, допомагав при першій можливості. А ще дуже любив дочку рідної сестри племінничку Ангеліну.
Отримавши повістку 12 липня 2024 року, заспокоював усіх рідних та знайомих, а ще жартував, що повернеться додому на танку та проїде ним через усе село.
Проходив військову службу в частині А4152 у місті Рівне, де став командиром БМП. Через півтора місці, після завершення навчання, його разом із побратимами направили до м. Покровськ Донецької області. Про це Олег не сказав нікому із рідних, окрім сина, щоб не хвилювалися. Прибувши на місце служби зателефонував і сказав, що облаштувався та пообіцяв передзвонити пізніше.
Та ні на другий день, ні наступного дня рідні так і не дочекалися його дзвінка. А далі – страшна звістка – старший сержант 25 окремої повітряно-десантної бригади Олег Васильович Хоманець загинув 25 серпня 2024 року в наслідок осколкового поранення правої верхньої кінцівки та роздроблення тулуба у селі Новоградівка Покровського району Донецької області.
