Корчак Дмитро Іванович
Корчак Дмитро Іванович народився 4 листопада 1984 року в селі Доброгорща у сім’ї колгоспників. Мати працювала зоотехніком, батько – різноробочим.
У 1991 році Дмитро пішов у перший клас Доброгорщанської загальноосвітньої школи, яку закінчив у 2000 році. Після закінчення школи, був призваний на строкову службу до лав збройних сил України, яку проходив в ракетних військах Херсонської області міста Цюрупинськ.
По завершенні службу працював на цегельному заводі в рідному селі Доброгорща, потім – на зернотоці в селі Гвардійське. У 2015-2016 роках, Дмитро брав участь в АТО в найгарячішій точці – село Піски Донецької області.
Після демобілізації став на облік у центр зайнятості, звідки його направили на навчання, згодом здобув професію електрозварювальника та впродовж року працював за спеціальністю у місті Хмельницький. У цьому ж році одружився з чудовою дівчиною Тетяною. Невдовзі у молодій щасливій родині народилася донечка Аріночка.
Коли в родині Дмитра сталася трагедія – помер батько, він часто приїжджав в рідне село та допомагав матері чим міг. А ще – дуже любив молодшу сестру Надійку та її синочка Майвійка. А своїх дівчаток – дружину та донечку просто обожнював. Приїзд татка до донечки був завжди справжнім святом, адже вона знала, що він обов’язково поведе її по магазинах і виконає будь-яке бажання.
З початком повномасштабного вторгнення, відразу на наступний день, Дмитро не вагаючись, пішов у військомат. Спочатку служив у 10-ій гірсько-штурмовій бригаді «Едельвейс», знову брав участь в боях у найгарячіших точках – Бахмут, Сєвєродонецьк. Потім продовжив службу у 19 ракетній бригаді «Свята Варвара» м. Хмельницького.
Далі був направлений у Курську область, де три тижні перебував на військових позиціях. 26 серпня, виконуючи свій бойовий обов’язок, потрапив під шалений артилерійський обстріл, отримав важке поранення в голову, несумісне з життям.
Незважаючи на це, лікарі до останнього боролися за життя Дмитра – 15 днів у лікарнях в Сумах, потім в Києві та Тернополі. Та, нажаль, врятувати його не вдалося. 9 вересня мужнє серце Дмитра зупинилося. Не стало мужнього, світлого, доброго, щирого, працьовитого, товариського, незамінного сина, чоловіка, батька, брата, товариша…
