Людвік Дмитро Анатолійович
Людвік Дмитро Анатолійович народився 29 квітня 1989 року в мальовничому селі Райківці Хмельницького району. Саме тут промайнули його дитячі та юнацькі роки — сповнені щирості, теплоти родинного затишку та перших життєвих кроків.
У 1995 році Дмитро став учнем місцевої школи. З усіх предметів найбільше йому до душі була фізична культура — ще змалку вирізнявся любов’ю до спорту, руху та командного духу.
Після закінчення школи у 2006 році вступив до ВПУ №4, де здобув фах столяра-будівельника з відзнакою. Згодом, прагнучи вдосконалити професійні навички, у 2008 році вступив до Житомирського технологічного коледжу, де опанував спеціальності оператора деревообробних верстатів та столяра.
З 2010 року працював у селі Гвардійське в агрофірмі «Вітагро», де зарекомендував себе як відповідальний і сумлінний працівник. У лютому 2022 року влаштувався столяром на підприємство «Хмельницькзалізобетон». Проте з початком повномасштабного вторгнення росії вже 26 лютого 2022 року добровільно став до лав захисників України.
Проходив службу в 352 окремому інженерно-аеродромному батальйоні у місті Хмельницький, а з березня 2024 року — в 33 окремій механізованій бригаді на посаді оператора-розвідника.
На жаль, 31 жовтня 2024 року надійшла трагічна звістка — Дмитро загинув смертю хоробрих у селі Побєда Покровського району Донецької області.
Посмертно нагороджений орденом «Полеглого воїна» — символом героїзму, честі й відваги.
Світла пам’ять про Дмитра Людвіка — доброго, щирого, життєрадісного сина, брата, товариша — назавжди залишиться в серцях його рідних, друзів і всіх, хто мав честь його знати. Він віддав своє життя за свободу України, і його подвиг житиме вічно.
