Жмурко Богдан Вікторович
Жмурко Богдан Вікторович (позивний «Манюня») народився 4 серпня 2002 року в селі Жучківці Хмельницького району Хмельницької області.
Навчався у Жучковецькій ЗОШ. У школі був непосидючий та завжди активний.
Змалку Богдан, разом з батьком, брався до будь-якої роботи, що пов’язана з автомобілями. Трактори, комбайни – все це виховали в хлопцеві любов до автомобільної справи. Тож після закінчення школи, Богдан вступив до Хмельницького політехнічного фахового коледжу. НУ "Львівська політехніка" за спеціальністю "Автомобільний транспорт".
Як студента, його досі згадують викладачі. Кажуть – був щирим та завжди усміхненим хлопцем. Нікому не відмовляв у допомозі. І попри юний вигляд зовні, мав справжній чоловічий стержень всередині.
В 2023 році продовжив навчатися на заочній формі в Хмельницькому Національному Університеті на факультеті «Автомабільний транспорт».
Військову службу розпочав 1 листопада 2021 року на посаді водій - слюсар в/ч А 1788. 8 полку Сил Спеціальних Операцій . Бойове гасло «Іду на ви!». У складі війська Богдан виконував завдання, пов’язані з тим, що він вмів найкраще – ремонт автівок.
Позивний «Манюня» дали хлопці, тому що був наймолодший серед інших.
Богдан завжди був щирим та усміхненим хлопцем — як під час служби, так і вдома. Завжди пишався похвалою від командира та різним грамотам. Неодноразово нагороджувався грамотами командира військової частини А1788 за старанність, розумну ініціативу, сумлінне виконання службових обов'язків.
Також був нагороджений «Почесна відзнака командира військової частини А 1788.
Богдан любив жартувати, рибалити, грати у футбол. У будні був на службі. На вихідних – приїжджав до батьків у село. Допомагав по господарству. В селі його любили усі, був дуже товариським хлопчикою, діти завжди кликали на футбол та риболовлю. На футболі займав позицію найкращого воротаря. Завжди безвідмовно усім допомагав чи то колесо для дитини підкачати чи полагодити автомобіль. Мав мрію відкрити СТО та придбати автомобілі для здачі в оренду. Казав: «приїду і обов’язково займуся цим».
У Богдана була справжня голівудська посмішка. До нього завжди всі тягнулися, його діти дуже любили. Він ніколи ні на що не скаржився. Коли був на завданнях, за себе зовсім не хвилювався. Постійно повторював, що там побратими і треба їхати, бо вони чекають. Щодо машини хвилювався, аби вона не зламалася. А от щодо себе він ніколи не хвилювався. Спершу думав про всіх, про своїх ближніх.
З 1.02 2025 року вже став водієм 1 автомобільного відділення взводу забезпечення 2 загону спеціальних операці 8 полку Сил Спеціальних Операцій. Останє своє бойове завдання виконував на Сумському напрямку. Повіз хлопців на позиції на автомобілі Hummer. Чекав їх, щоб вивезти звідти. Було влучання дрона.
Загинув Жмурко Богдан 22 березня 2025 року під час виконання бойового завдання на Сумщині, неподалік села Біловоди.
Богдану було лише 22 роки…
Поховали Героя на кладовищі рідного села Жучківці Хмельницького району Хмельницької області.
