Мазур Дмитро Олексійович
Мазур Дмитро Олексійович народився 26 липня 1999 року в селі Райківці. Ріс веселим, доброзичливим та щирим хлопчиком, завжди був відкритим до людей, поважав старших і любив рідний край.
У 2005 році Дмитро пішов до першого класу Райковецької загальноосвітньої школи І–ІІІ ступенів. За роки навчання проявив себе старанним, працьовитим і відповідальним учнем. У 2016 році отримав атестат зрілості. Того ж року вступив до Державного навчального закладу «Ярмолинецький агропромисловий центр професійної освіти», де здобув професії електрогазозварника та слюсаря з ремонту автомобілів.
28 лютого 2018 року Дмитро отримав посвідчення про право виконання робіт з підвищеною небезпекою. Після завершення навчання працював різноробочим у фірмі «Веснянка» в селі Гвардійське.
10 жовтня 2019 року був призваний до лав Збройних Сил України для проходження строкової служби у військовій частині А3618 у місті Кропивницький. Після завершення служби повернувся до рідного села, де на нього з нетерпінням чекали мати, брати та вся родина.
Згодом, пройнявшись духовністю та любов’ю до Божої справи, Дмитро почав працювати реставратором храмів. Саме тоді він зустрів своє кохання та будував плани на майбутнє.
Та страшна звістка про повномасштабне вторгнення Росії в Україну пробудила в ньому ще більшу любов до Батьківщини та бажання захищати рідну землю. Отримавши повістку 25 лютого 2022 року, Дмитро без вагань став на захист України. Уже 26 лютого 2022 року був зарахований до лав ЗСУ у військову частину А3719 на посаду шофера-санітара медичної роти 63-ї окремої механізованої бригади.
За сумлінне виконання службових обов’язків, зразкову військову дисципліну та вагомий особистий внесок у виконання бойових завдань Дмитро був нагороджений грамотою 63-ї окремої механізованої бригади до Дня захисників і захисниць України 14 жовтня 2022 року. Також був відзначений нагородою командира «За сумлінну службу».
Службу проходив у Львівській, Волинській, Рівненській, Миколаївській та Херсонській областях. Неодноразово брав участь у бойових діях, проявляючи мужність, відданість і силу духу. Під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Кліщіївка Донецької області 13 січня 2023 року отримав поранення, однак після лікування та відновлення знову повернувся до побратимів, бо не міг залишатися осторонь боротьби за Україну.
14 березня 2026 року під час виконання бойового завдання у місті Лиман Краматорського району Донецької області Дмитро Олексійович разом із побратимами вирушив на евакуацію важкопораненого бійця. Під час виконання завдання ворожий дрон завдав смертельного удару. Дмитро отримав поранення, несумісні з життям.
Він назавжди залишиться у пам’яті рідних, друзів, побратимів і всіх, хто знав його як мужнього воїна, добру та щиру людину, яка до останнього подиху була вірною Україні.
