Лошатецький Геннадій Петрович
Лошатецький Геннадій Петрович народився 20 лютого 1972 року в селі Жучківці Хмельницького району в сім’ї працівників колгоспу. Тут минуло його дитинство та шкільні роки: у 1979 році він пішов до першого класу місцевої восьмирічної школи, яку закінчив у 1987-му.
Професійний шлях розпочав із навчання у Хмельницькому ВПУ №4, де здобув спеціальність будівельника. Після цього пройшов строкову службу в лавах армії, яка загартувала його характер.
У 1992 році Геннадій повернувся до рідного села і присвятив себе праці на землі, влаштувавшись трактористом у місцевий колгосп. Згодом створив сім'ю, одружився та переїхав до села Гелетинці Хмельницького району. Там продовжив роботу за покликанням — працював механізатором у КСП "Праця". Геннадій Петрович був людиною праці, надійним господарем, турботливим чоловіком, батьком та дідусем.
Коли розпочалося повномасштабне вторгнення, він не залишився осторонь. Уже 25 лютого 2022 року, у перший тиждень великої війни, Геннадій Лошатецький прийняв тверде рішення захищати Батьківщину і вступив до лав ЗСУ.
Як мужній та відданий воїн, він брав участь у важких оборонних та наступальних операціях, захищаючи суверенітет України у Харківській та Миколаївській областях. За зразкову службу та вагомий внесок у боротьбу з ворогом був відзначений державними та відомчими нагородами:
- Статусом УБД та медаллю "Ветеран війни";
- Медаллю За вагомий внесок в оборону та звільнення Харківщини;
- Почесним нагрудним знаком 3-ї окремої залізної танкової бригади.
Важкі фронтові умови та надлюдські навантаження підірвали здоров'я захисника. Через погіршення стану Геннадія Петровича перевели до військової частини м. Рівне, а згодом розпочався тривалий період лікування у госпіталях Рівного та Хмельницького. 26 грудня 2025 року в госпіталі міста Хмельницького через прогресуючу хворобу серце воїна зупинилося.
У Геннадія Петровича залишилися дружина, двоє дітей та онук. У пам'яті друзів та односельчан він назавжди залишиться доброю, ввічливою та мужньою людиною, а для своєї родини — люблячим чоловіком, батьком і дідусем, який віддав сили задля мирного майбутнього своєї сім'ї та країни. Він залишиться у нашій пам’яті назавжди. У серці своєї громади, яка ніколи не забуде свого Героя.
